блюзнір

(той, хто зневажає, поганить що-н. святе), осквернитель (перев. з додатком у Р. в.), святотатець, святокрадець

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • блюзнір — а, ч. Той, хто чинить блюзнірство …   Український тлумачний словник

  • блюзнір — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • блюзник — а, ч., діал. Блюзнір, цинік …   Український тлумачний словник

  • блюзнірський — а, е. Прикм. до блюзнір. || Власт. блюзнірові. Блюзнірський вчинок. || Який виражає зневагу до чого небудь святого, високого і т. ін.; цинічний …   Український тлумачний словник

  • святенник — 1) (богомільна людина, яка ревно дотримується церковних обрядів), спасенник, преподобник 2) (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), святоша, фарисей, блюзнір, лицемір, облудник …   Словник синонімів української мови

  • блюзьнір — ніра, ч. Св. Блюзнір, той, що не визнає нічого святого …   Словник лемківскої говірки

Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.